24 лютого 2024 року виповнюється два роки від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Це абсолютно невиправдане вторгнення вже коштувало життя щонайменше 20 000 українських цивільних осіб та понад 100 000 солдатів. Мільйони людей були змушені тікати за кордон, ще мільйони переміщені всередині України.
Агресор продовжує руйнувати цілі міста та цивільну інфраструктуру (електричні та теплові мережі, школи, лікарні, залізниці, порти тощо). Російська армія здійснює масові вбивства українців (як військовослужбовців, так і цивільних). Сексуальне насильство є частиною стратегії агресора. Багато громадян (у тому числі дітей) були примусово депортовані до Росії та Білорусі.
Президент Росії Володимир Путін, російський уряд, основні політичні сили Російської Федерації, релігійні лідери та ЗМІ просувають імперіалістичний порядок денний, який заперечує право українців на незалежність, державність і свободу вибору політичних союзів.
Український народ відмовляється бути пасивною жертвою цієї агресії і чинить масовий опір вторгненню зі зброєю в руках і без неї. Низова самоорганізація (в тому числі профспілки, феміністичні організації та правозахисні асоціації) відіграє життєво важливу роль у захисті країни та боротьбі за вільну, соціальну та демократичну Україну.
Однак, зважаючи на складну світову політичну ситуацію (прикладом якої є блокування Республіканською партією фінансової допомоги Україні в Конгресі США), мобілізація на підтримку військового та громадянського опору українців є більш необхідною, ніж будь-коли.
Російський уряд збільшив ресурси власної військової промисловості на 70%, до яких слід додати приватні сили найманців і різні форми субсидій, покликані зробити війну прийнятною для найбідніших верств населення федерації, чиїх чоловіків мобілізують як гарматне м'ясо. Путін також використовує лицемірство "демократичної" риторики західних країн, щоб відвернути громадську думку від критики власних злочинів в Україні.
Водночас солідарність з українським народом підривається домінуючим дискурсом, який представляє витрати "на допомогу Україні" як виправдання для скорочення соціальних бюджетів і постійного збільшення витрат на озброєння.
Законне прагнення до миру, що супроводжується вимогами термінового реагування на соціальні та екологічні надзвичайні ситуації, не може відбуватися за рахунок життів і прав українців: воно має трансформуватися у вимогу прозорості щодо реальних державних витрат, відкидаючи постійно зростаючу мілітаризацію і соціально регресивну економічну політику на національному та глобальному рівнях.
Україна не зможе перемогти без зброї, наданої НАТО, щоб дати відсіч загарбнику. Проте її остаточна перемога над Путіним - це не перемога західної сторони в боротьбі великих держав за глобальне домінування, а тріумф непохитного опору українського народу і його права визначати своє майбутнє.
Таким чином, це буде перемога малих народів і демократичних принципів у всьому світі. Ми закликаємо зробити тиждень після 24 лютого (19-25 лютого) часом міжнародних дій проти російського вторгнення та на знак солідарності з Україною.
Мир для України. Зупиніть російську війну! Негайне припинення російських бомбардувань і виведення всіх російських військ з усієї України!
Якнайширша підтримка і солідарність з українським народом у його законному опорі російському вторгненню!
Щоб додати назву вашої організації до цього звернення, будь ласка, напишіть нам на info@ukraine-solidarity.eu