У часи Другої світової війни у містечку Малин на Житомирщині діяла підпільна антинацистська організація, якою керували студенти.
Вона виникла у липні 1941 року, після гітлерівської окупації. Тоді студентка-лікарка Ніна Сосніна створила підпільну групу, яка через деякий час об’єдналася з осередком партизан, яким керував військовий Павло Тараскін.
Малинська підпільна організація стала однією з сотень підпільних антинацистських осередків України того часу. Знайшовши зброю на місцях де були бої, вони приберегли її для кращих часів.
Почали з агітації через листівки та плакати. Далі – конспірація, проникнення в поліційні структури, вбивство контршпигуна, зріз вагонів з рейок. Абсолютним успіхом для організації була ліквідація цілого складу ворожої зброї.
Серед іншого, малинівські партизани розгромили ворогів коло одного ближнього села та врятували людей від примусових робіт і голоду, роздавши мішки муки. У селі Ірша вони вивели з ладу підприємства німців і роздали людям забрані з магазинів товари.
Втім, коли дієш зухвало, часто втрачаєш пильність: групу було зраджено й викрито. Головного командира Тараскіна вбили, після чого лідерство перейняла Ніна Сосніна. Навесні 1943 року організація змогла вийти на угорських й словацьких антифашистів, які надавали підпільникам зброю, харчі та інформацію.
Історія Малинської підпільної організації має трагічний фінал. Коли Ніна опікувалася лікуванням пораненого підпільника, її хтось здав. Німці оточили будинок, в якому вони разом із батьком оперували. Сосніна не здавалася без бою, відстрілювалась, проте ця битва була нерівною: її дім підступно підпалили, і вона загинула в пожежі. Малин було звільнено через два місяці після її загибелі.
Ми пам’ятаємо подвиг студентів-антифашистів.